Перекази з української мови

№ 7. Василь Симиренко

Найбагатша людина Російської імперії з жінкою проводила майже аскетичний спосіб життя, задовольняючись скромними матеріальними потребами. В той же час Василь Симиренко не шкодував особистих коштів на підтримку практично всіх українських видань, проведення великомасштабних національних актів і щедру благодійність для української студентської молоді. Завдяки Василю Симиренку друкувались «Киевская старина», галицький журнал «Правда», «Україна», «Рада», «Громадська думка», «Літературно-науковий вісник». Для знайомства європейської громадськості з Україною Василь Федорович надавав величезну матеріальну допомогу для видання «Україніше Рундшау» та «Рутеніше ревю». Меценат підтримував ідею видання антології української літератури «Вік» і на власні кошти організував видавництво «Вік». Василь Симиренко постійно надавав матеріальну допомогу лідеру українського національного руху Михайлу Драгоманову, який знаходився у вигнанні.

Жодне дореволюційне видання творів Т. Г. Шевченка в Україні і за кордоном не здійснювалося без матеріальної підтримки Василя Федоровича Симиренка. Він був не лише одним із ініціаторів створення Наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка, але й придбав для нього добротний будинок у Львові. Василь Федорович першим у Росії заснував фонд підтримки української літератури, культури і науки. Фонд надавав матеріальну допомогу багатьом українським письменникам. Можна ще дуже багато розповісти про колосальну працю В. Симиренка на ниві відродження української культури. «Патріотизм цієї визнаної людини сягав не лише глибини душі, але й глибини кишені», — відзначав сучасник великого мецената Євген Чикаленко. Перед смертю меценат заповів весь свій капітал і нерухоме майно на суму понад 10 мільйонів карбованців українському національному руху. Унікальний в історії України союз національної інтелігенції з українськими підприємцями і промисловцями, започаткований фірмою братів Яхненків-Симиренка, був би продуктивнішим і тривалішим, якби не був розтоптаний і знищений царським самодержавством. Національно-патріотична діяльність керівників фірми завжди знаходилась під пильною увагою царської охранки і кваліфікувалась як вельми небезпечна дня Російської імперії та самодержавства. Для знищення промисловців-патріотів і їх дітища — величезних городищенських заводів фірми влада застосувала всі посильні методи: шантаж, підбурювання, крадіжки, позбавлення кредитів, поліцейські репресивні заходи. Після арешту і подальшого відправлення сина Платона Симиренка Левка, заслання до Сибіру в 1879 році і страти Андрія Желябова — зятя Семена Яхненка — у 1881 році доля заводів була вирішена. їх продали на злам (обидва заводи знаходились на орендованій землі), підірвавши економічні інтереси України, півдня Росії в цілому, тим самим залишивши без роботи тисячі робітників і службовців. Отак царська влада розправилася з першими українськими промисловцями-патріотами і знищила центр національного відродження України. Одначе українська культура і національні ідеї продовжували жити, отримуючи матеріальну підтримку від Василя Симиренка і створеного ним фонду. Продовжувало розвиватись в Україні і буряконасіння, і цукрове виробництво — галузі, започатковані і поставлені фірмою Яхненків-Семиренка на промислову основу, які визначили на багато років вперед спеціалізацію української економіки. Сину Платона Федоровича Левку Платоновичу і внуку професору Володимиру Симиренку було суджено стати основоположниками вітчизняного наукового садівництва і помології1 та закласти наріжний камінь у нову величезну галузь сільськогосподарського виробництва — промислове плодівництво України.

(П. Вольвач)
450 слів

Завдання:

1. Написати докладний переказ тексту.

2. Продовжити переказ роздумами про те, чи може бути Василь Симиренко взірцем і для нас.