За тематичними картами охарактеризуйте природні зони Африки.

У розташуванні природних зон Африки чітко прос-стежується широтна зональність, тому що їхнє розміщення знаходиться у прямій залежності від кліматичних умов. Так, в екваторіальному кліматичному поясі сформувалася зона вологих екваторіальних лісів, у субекваторіальному — саван і рідколісь, у тропічному — пустель і напівпустель, у субтропічному поясі—зона твердолистяних вічнозелених лісів і чагарників.

Причинами яскраво вираженої широтної зональності в розміщенні природних зон є переважання рівнинного рельєфу й нерівномірний розподіл опадів на території Африки.

По обидва боки від зони вологих екваторіальних лісів послідовно розташовуються зони субекваторапьних лісів, саван, рідколісь, тропічних пустель і напівпустель, субтропічних твердолистяних вічнозелених лісів і чагарників. У північній частині материка, де рельєф більш плоский, природні зони простягаються в широтному напрямку, а у вузькій південній частині, де вплив океанів великий, вони мають близьке до меридіонального розташування.

У поясі екваторіального клімату з річними сумами опадів 1 500—2000 мм ростуть вологі тропічні ліси, що покривають приблизно 8 % площі материка. Ґрунти цих лісів червоно-жовті ферралітні, вони бідні на гумус, але зате багаті на сполуки заліза, алюмінію. Ліси поширені в басейні Конго до півночі від екватора до 4° пн. ш. і до півдня від екватора до 5° пд. ш. Крім того, ліси займають узбережжя Гвінейської затоки, де дельти річок заросли мангровою рослинністю.
Ліси басейну річки Конго багатоярусні. Верхній ярус утворюють гігантські фікуси (до 80 м), трохи нижче ростуть олійна пальма, винна пальма, сейба, дерево кола та ін. У більш низьких ярусах густо ростуть банани, папороті, ліберійське кавове дерево. Така багатоярусність створює напівтемряву біля підніжжя лісів, сюди практично не попадають промені сонця, що при великій кількості опадів робить повітря під кронами дуже вологим і розігрітим.

У напрямку на північ і південь від екватора вологі тропічні ліси розріджуються, склад їх біднішає, серед суцільного лісового покриву з'являються ділянки саван. Зміна природної зони відбувається під впливом скорочення вологого періоду і появи сухого сезону, що збільшується в залежності від віддалення від екватора.
Типова савана Африки — це злакова савана. Період дощів тут продовжується сім-дев'ять місяців. За своїми границями її порівнюють із субекваторіальним кліматичним поясом. На північ від екватора злакові савани доходять приблизно до 12° пн. ш. У південній півкулі ця природна зона значно ширша, вона простягається місцями до південного тропіка. Тут поширені також і тропічні рідколісся, де дерева і чагарники скидають листя у суху пору року. Під злаковими саванами і рідколіссями формуються червоні і червоно-коричневі ґрунти. Вони більш багаті на гумус і тому родючіші.
У злаковій савані ростуть злаки висотою 2—3 м: слонова трава, бородань з довгим волосистим листям. Серед суцільного моря злаків піднімаються окремі дерева: баобаби, пальми дум, олійні пальми. У саванах поширені насамперед копитні. Тільки одних антилоп тут 40 видів, є також великі табуни зебр, антилоп гну, жирафів, африканських носорогів, бегемотів та ін. Ця величезна армія травоїдних є їжею для численних хижаків. Тут зустрічаються леви, гепарди, страуси, птахи-секретарі. Усі типи саван займають 40 % поверхні материка. За кліматичними ґрунтовими умовами савани сприятливі для тропічного землеробства.
Савани переходять у напівпустелі, а ті змінюються пустелями. Особливо великий простір займають пустелі в північній частині Африки. У південній півкулі вони простежуються у вигляді неширокої смуги уздовж західної окраїни. Ґрунти пустель примітивні, іноді це сипучі піски, зустрічаються засолені ґрунти.
У пустелях Південної півкулі рослинність близька до рослинності напівпустель. Після дощів з'являються ефемери, шр за короткий період здатні прорости і дати плоди (вельвичія з коротким стеблом і довгим листям, що стелеться по землі). У піщаних пустелях Північної півкулі зустрічається верблюжа колючка. Для кам'янистих пустель характерні лишайники, на засолених ґрунтах — полин, солянки. В оазисах росте фінікова пальма. Показати на карті: зону вологих екваторіальних лісів, савани і рідколісся, пустелі і напівпустелі.

Висновок. Розміщення природних зон Африки залежить від закону широтної зональності. Формування природних зон залежить від широти, кліматичних умов і рельєфу місцевості. В Африці представлені такі природні зони: вологих вічнозелених екваторіальних лісів, саван і рідколісь, тропічних пустель і напівпустель, субтропічних твердолистяних вічнозелених лісів і чагарників.

Ключові слова: природна зона, широтна зональність.

Карти (мапи): фізична карта (мапа) Африки, карта природних зон Африки