| До органів рослин належить: корінь, стебло, листок, квітка, насіння, плід.
Корінь може мати необмежений ріст, має позитивний геотропізм, без листків. Забезпечує поглинання і транспортування води й розчинених у ній сполук. Синтез (а часто й запасання) речовин, закріплення рослини в субстраті, дихання, вегетативне розмноження. Верхівка кореня захищена кореневим чохликом. Головний корінь розвивається із зародкового корінця насінини. Бічні корені відгалужуються від головного, додаткового, бічного; додаткові — формуються на стеблах, листках, але не на корені. Коренева система — сукупність усіх цих коренів. Стрижнева коренева система — розвинені головний і бічні корені. Мичкувата — головного кореня не має, усі додаткові ростуть від основи стебла (з вузла кущіння).
Корінь має таку анатомічну будову. На поздовжньому зрізі виділяють зони: поділу (з кореневим чохликом), розтягування, всмоктування, провідну. Назви зон відбивають їхні функції. Всмоктувальну функцію виконують кореневі волоски — вирости зовнішніх клітин кореня (довжиною до 1 см), живуть 15—20 днів, загальна площа їх у сотні разів перевищує площу надземної частини. Провідна зона (без волосків) укрита перидермою, непроникна для води.
У зоні кореневих волосків корені всіх рослин мають первинну будову. На поперечному зрізі цієї зони видно: центральний циліндр (однорядний перицикл — утворює бічні корені, радіальний судинно-волокнистий пучок із флоеми і ксилеми); кору кореня, в якій розрізняють ризодерму (епіблему); клітини, які утворюють кореневі волоски. До центра розміщуються екзо-, мезо- й ендодерми.
Стінки клітин одношарової ендодерми потовщені і непроникні для розчинів. Між ними є пропускні клітини, якими й рухаються вода і мінеральні речовини до судин ксилеми. В однодольних первинна будова кореня зберігається все життя, в дводольних і голонасінних з появою перших листків у центральному циліндрі закладається камбій, який утворює розмежовані в просторі тканини — до центра стебла ксилему, назовні — флоему. Нерівномірна активність камбію протягом року зумовлює формування річних кілець у деревині. Первинна кора замінюється вториною — перидермою. Так виникає вторинна будова кореня. Пасивне поглипання води і мінеральних елементів з ґрунтового розчину відбувається на основі явищ тургору, осмосу і всисної сили. Тургор (Т) — тиск вмісту клітини на клітинну стінку. Осмос—проникнення розчинника (води) крізь напівпроникну мембрану в бік вищої концентрації розчинених речовин. Швидкість руху залежить від осмотичного тиску Р. Всмоктувальна сила клітини S дорівнює S = Р — Т.
Метаболічне поглинання зумовлене затратою енергії (АТР), через те його швидкість залежить від дихання як джерела АТР.
Стебло — орган з верхівковим ростом, позитивним геліотропізмом, радіальною симетрією, з бруньками і листками. Воно з'єднує корені і листки як два полюси живлення, запасає поживні речовини. Стебло — орган розмноження. Пагін — нерозгалужене стебло (з листками і бруньками), яке виросло за один вегетаційний період. Головний пагін розвивається з бруньки зародка насінини, бічний — з бічної пазушної бруньки. Вегетативний пагін несе листки і бруньки, репродуктивний — квітки, плоди, насіння. Вузол — місце прикріплення листків до стебла. Міжвузля — частина стебла між сусідніми вузлами; міжвузля бувають сильно вкорочені, тому листки зближуються і утворюють прикореневу розетку (редис, буряк).
|
