Син радника в усьому слухався свого батька. Прочитавши листа, він одразу звелів гукнути жерця, а і, коли той прибіг, звелів готуватися до весільного обряду. Сам же Чандрахаса не міг вийти з дива, коли йому сказали, що готується його весілля. Він здивувався ще більше, коли побачив, що дружиною його має стати та сама чарівна дівчина, яку він вважав за лісову фею.

Син радника помітив його подив і підозріло спитав:

— То, може, тобі не до вподоби моя сестра? Ти щось маєш проти неї?

Чандрахаса засміявся на ці слова й відповів:

— Ти питаєш точнісінько так, як ото учитель у школяра, чи той заперечує проти канікул!

Він поглянув на свою вродливу майбутню дружину й подумав, що йому неабияк пощастило: одружитися з такою красунею — невимовне щастя.

Відгуляли весілля. Чандрахаса і Вішая стали подружжям. А наступного дня повернувся батько Вішаї і на превеликий свій жах побачив, що Чандрахаса не тільки живий, а й став чоловіком його доньки Вішаї, тобто його зятем. Чорний, як хмара, він усамітнився в своїх покоях, не тямлячися з люті. А донька, бачачи, в якому він стані, мало не на колінах благала батька не робити нічого поганого її судженому, адже вона кохає його.

Та батько не озивався і словом на ті доньчині благання, тільки похмуро мовчав. Він і не думав казати доньці, що виношує ще один лихий намір: з першою слушною нагодою він вирішив звести зі світу остогидлого зятя. Бо не бачити на царському троні свого сина було для нього нестерпно.

Неподалік від палацу стояв на пагорбі ветхий, занедбаний храм. Ніхто не потикав туди навіть носа, бо про храм той ходили всілякі страхітливі чутки. То радник найняв кількох затятих злочинців і звелів їм крутитися біля храму, додавши, що там може з'явитися юнак. А коли він з'явиться, то вони мусять нишком прибрати його, щоб не лишилося й сліду.

— Ви матимете нечувану нагороду! — пообіцяв він їм.— Але за умови, якщо виконаєте мій наказ!

Злочинці запевнили його, що позбавити життя беззбройного юнака для них — дитяча забавка.

Після цього радник покликав до себе Чандрахасу й сказав, що бачив уві сні богиню Калі із старого храму й що сон той стривожив його.

— Хочу просити тебе, аби ти сходив у той храм і підніс богині Калі пожертву,— мовив радник зятеві.— Щоб вона не обійшла тебе й усіх нас своєю ласкою.

А саме того ранку старий бездітний цар Кунтали скрушно розмірковував у своєму палаці: «Що стане з царством після моєї смерті? Хто після мене посяде царський престол? Де знайти гідну престолу людину?»
Так він сидів і бідкався, коли, наче у відповідь на його сумні роздуми, якийсь голос згори врочисто промовив:

— Царем буде Чандрахаса, що живе в палаці радника! Він спадкоємець кунтальського трону!
«От і чудово!» — неабияк втішився старий цар, тепер йому нічого ламати голову.
Він велів синові радника негайно закликати до царського палацу Чандрахасу, Той подався додому й передав шурякові слова царя. Юнак саме збирався в занедбаний храм на пагорбі, тож відмовився йти до царя, бо, мовляв, раніше пообіцяв тестеві сходити до храму й піднести пожертву богині Калі.

— Я сам сходжу в той храм,— запропонував син радника, який і не здогадувався про батьків задум. — І зроблю все. як годиться.

А засідка біля храму вже чатувала на беззбройного юнака. Нарешті на стежці з'явився самотній прочанин, і злочинці вирішили, що то і є їхня жертва. Вони кинулися на радникового сина й забили його насмерть.

А трохи згодом, коли царський радник повернувся додому, то знову не повірив своїм очам: перед ним сидів Чандрахаса, який мав уже бути вбитим. А почувши, що до храму пішов його власний син, а не зять, радник розпачливо заридав.

— Це я, заздрісний та недобрий, спричинився до смерті свого сина! Якби не я, то син лишився б живий! Це я власноруч убив його! О синку мій, синку!..

Чандрахаса намагався заспокоїти невтішного тестя. І' Та коли біля храму радник побачив безживне синове. тіло, то знепритомнів і снопом повалився на землю.

Тоді Чандрахаса кинувся до вівтаря богині Калі й упав навколішки:

— Милосердна богине, якщо ти хочеш, щоб я довіку дякував тобі, щоб я лишився твоїм ревним прихильником, то даруй мені таку ласку — оживи цього безневинного юнака!

Богиня Калі, зворушена самовідданістю Чандрахаси, зглянулася на таке палке благання. І вже наступної миті син радника ожив. Опритомнів і радник. І коли почув, що Чандрахаса врятував його сина, то, плачучи від щастя, пригорнув до грудей великодушного юнака; тепер він щиро жалкував, що недавно бажав йому смерті. Радник немов переродився. Безмежно радий, він повернувся у свій палац із сином і зятем.

А через кілька днів старий цар Кунтали оголосив, що спадкоємцем трону стає царевич Чандрахаса.

Ось так правда здолала кривду.

Переклад Степана Наливайка