| У нижчих рослин тіло одноклітинне або не поділений на тканини й органи багатоклітинний талом. До нижчих рослин належать водорості, лишайники.
Водорості — це прокаріоти (синьо-зелені) і зукаріоти (решта відділів). Усі водорості містять хлорофіл. У них є й інші пігменти — червоні, жовті. Водорості — автотрофні (проте евгленові можуть переходити на гетеротрофне живлення).
Хламідомонада — одноклітинна з двома джгутиками, чашоподібний хлоропласт (хроматофор), піреноїд (багатий на білки і крохмаль), ядро з ядерцем, біля основи джгутиків дві пульсуючі вакуолі. При безстатевому розмноженні втрачає джгутики, а вміст клітини ділиться на 4—8 зооспор з п набором хромосом. Через деякий час формуються нові організми. У разі статевого розмноження в материнській клітині утворюються 32 (або 64) гамети, які після виходу з оболонки зливаються попарно, утворюючи зиготу. Далі з кожної зиготи після мейозу виходять по чотири гаплоїдні зооспори. Водорості очищають забруднені водойми. У прісних водоймах живе багатоклітинна, нитчаста, вільноплаааюча з спіральним хроматофором і численними піреноїдами спірогіра. Вона розмножується вегетативним і статевим (кон'югація) способами. Подвійний набір хромосом мас лише зигота, з якої після мейозу розвивається гаплоїдний організм (три гаплоїдні кліігини відмирають).
Лишайники утворилися внаслідок симбіозу водоростей (автотрофів) і грибів (сапрофітів). Тіло лишайника складається з гіф гриба, що утворюють зовнішні (коркові) шари лишайників, і водоростей (хлорела, иосток). До субстрату (каміння, грунт, дерева) лишайники прикріплюються ризоїдами.
Розрізняють: коркові, або накипні лишайники у вигляді накипу (кірки); листуваті — округлі пластини діаметром до 20 см і кущисті — стеблеподібна слань у вигляді кущиків, гриви (довжиною до 7 м).
Розмножуються вегетативно. Спеціальні утворення — соредїі (з клітин водорості і гіф гриба) утворюються всередині слані, а потім виштовхуються з неї назовні, та ізидії — вирости верхньої кірочки слані. На відміну від соредій, ізидії відламуються разом з кусочками лишайника.
Однією з характерних особливостей лишайників є висока стійкість до несприятливих умов, особливо водозабезпечення, інтенсивності освітлення, температури. Деякі види лишайників зникають з мінімальним забрудненням повітря (біоіндикатори).
Лишайники нагромаджують біомасу, корм для тварин (ягель); виділяючи лишайникові кислоти, сприяють вивітрюванню гірських порід, ґрунтоутворенню. Є сировиною для хімічної та фармацевтичної промисловості (еверія, цетрарія), їжею людини (цетрарія ісландська). Потребують охорони від надмірного пошкодження.
|
